Значення в інших словниках
-
поміщик —
помі́щик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
поміщик —
див. ПАН.
Словник синонімів Караванського
-
поміщик —
-а, ч. Землевласник, звичайно дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поміщик —
ПОМІ́ЩИК, а, ч. Феодальний землевласник в Росії та в Україні кінця ХV до початку ХХ ст.; основний експлуататорський клас за часів феодалізму, звичайно дворянин, основним джерелом доходу якого була приватна власність на землю.
Словник української мови у 20 томах
-
поміщик —
ПАНО́К (небагатий поміщик), ПОЛУ́ПАНОК розм., ПІ́ДПАНОК заст. Гордий з панами та магнатами, Єремія не гордував з тими панками, що були менші за його і корились йому (І.
Словник синонімів української мови
-
поміщик —
ПОМІ́ЩИК, а, ч. У дореволюційній Росії та країнах з пережитками феодально-кріпосницьких відносин — землевласник, звичайно дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю.
Словник української мови в 11 томах