понестися

Гайнути, згайнути, прогайнути, гнати, погнати, догоняти, догонити, дігнати, подогоняти, здогоняти, здігнати, поздогоняти, надгоняти, надгонити, надігнати, понадгоняти, обгоняти, обігнати, пообгоняти, перегоняти, перегнати, поперегоняти, гнатися, погнатися, загонятися, загонитися, загнатися, позагонятися, угонятися, угнатися, повганятися, летіти, полетіти, вилітати, вилетіти, повилітати, злітати, злетіти, позлітати, залетіти, позалітати, налітати, налетіти, поналітати, перелітати, перелетіти, поперелітати, улітати, улетіти, повлітати, линути, полинути, злинати, злинути, позлинати, улинати, улинути, повлинати, маяти, майнути, замаяти, змаяти, див. парити

Значення в інших словниках

1. понестися — понести́ся дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понестися — див. бігти  Словник синонімів Вусика
3. понестися — [понеистис'а] -сус'а, -сес':а, -сец':а, -сеимос'а, -сеитес'а, -суц':а; мин. поун'іс':а, -неислас'а; нак. -сис'а, -с'іц':а  Орфоепічний словник української мови
4. понестися — -суся, -сешся, док. 1》 Швидко, нестримно рушити в якомусь напрямку. || Піти швидкою, нестримною ходою, побігти. || Пуститися у швидкий танок. || Почати переміщатися силою вітру, течії. || у сполуч. зі сл. вітер. Сильно подути, повіяти. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. понестися — ПОНЕСТИ́СЯ, су́ся, се́шся, док. 1. Швидко, не затримуючись рушити в якомусь напрямку. Коні невдоволено крутнули головами, шарпнули з копита і понеслись вулицею (М.  Словник української мови у 20 томах
6. понестися — ЛУНА́ТИ (про звуки — поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИ поет., ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́ (ЙТИ́), ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., РОЗТИНА́ТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
7. понестися — Поне́сти́ся, су́ся, сешся гл. Понестись. Счеплються руками і мене вхоплють та й понесуться, регочучись, аж земля гуде. МВ. І. 87.  Словник української мови Грінченка