понос

(мед.) бігунка, дрісня, отроба, червінка, див. дизентерія, діярея, пронос

Значення в інших словниках

1. понос — поно́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. понос — -у, ч. 1》 Одноразовий приплід у деяких тварин. 2》 Наслідок розладу травлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понос — ПОНО́С, у, ч. 1. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом. Часте рідке випорожнення буває при поносах (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. понос — У, ч. Надмірна балакучість. Асоціюється з фізіологічним процесом. ◇ Словесний понос. Що за словесний понос? Він говорить швидше, ніж встигає сприймати слуховий апарат.  Словник сучасного українського сленгу
5. понос — Зневага, знущання, ганьба  Словник застарілих та маловживаних слів
6. понос — ПОНО́С (гострий розлад функції травного тракту), ПРОНО́С, БІГУ́НКА розм.; РІЗА́ЧКА (кривавий). З огидою пили вони забортну воду, від якої за кілька годин починався нестерпний біль у шлунку, а потім понос (З.  Словник синонімів української мови
7. понос — ПОНО́С, у, ч. 1. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом. Часте рідке випорожнення буває при поносах (Заг.  Словник української мови в 11 томах
8. понос — Поно́с, -су м. Рожденіе (у животныхъ). У свині два поноси в літо. Черниг. г.  Словник української мови Грінченка