понос
ПОНО́С, у, ч.
1. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом.
Часте рідке випорожнення буває при поносах (з навч. літ.);
Шлунок [при хронічному гастриті] працює ненормально: запори змінюються поносами (з наук.-попул. літ.);
* Образно. – У вас, пане професоре, починається, очевидно, поетичний понос, – висунув Славко голову в двері і зразу ж причинив (П. Колесник).
2. Одноразовий приплід у деяких тварин.
У свині два поноси в літо (Сл. Б. Грінченка);
Досліджували тварин одного поносу, які розвивались у різних умовах (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)