Значення в інших словниках
-
посадник —
поса́дник іменник чоловічого роду, істота у Стародавній Русі – намісник князя; поселенець — арх.) іст.
Орфографічний словник української мови
-
посадник —
ІСТ. намісник князя; (міста) Г. голова, мер; Р. поселенець, осадник.
Словник синонімів Караванського
-
посадник —
-а, ч. 1》 іст. У Київській Русі – намісник князя. || У Новгороді 12-15 ст. та Пскові 14-16 ст. – виборний правитель з бояр. 2》 заст., рідко. Те саме, що поселенець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
посадник —
ПОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. У Київській Русі – намісник князя. Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу. З них складалася князівська рада – “дума”.
Словник української мови у 20 томах
-
посадник —
1. намісник кн. в Київській Русі; 2. у Новгороді (XII-XV ст.) і Пскові (XIV-XVI ст.) виборний (з числа бояр) правитель.
Універсальний словник-енциклопедія
-
посадник —
ПОСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто оселився у новому, необжитому місці), КОЛОНІ́СТ, ПОСЕЛЯ́НИН заст., ПОСА́ДНИК заст. Поселенці копали землянки з малесенькими віконцями у широкий степ, займали розлогі ниви, в'їдалися в роботу (А.
Словник синонімів української мови
-
посадник —
ПОСА́ДНИК, а, ч. 1. іст. У Київській Русі — намісник князя. Старші дружинники [в Київській Русі] посилювали свій вплив на великокнязівську владу. З них складалася князівська рада — «дума».
Словник української мови в 11 томах