послання —
посла́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
послання —
Твip у фоpмi листа або звеpнення. Започаткував цей жанp Гоpацiй: “І мертвим, і живим...” (Т. Шевченко), “Послання єпископам” (І. Вишенський).
Словник стилістичних термінів
послання —
[послан':а] -н':а, р. мн. -ан'
Орфоепічний словник української мови
послання —
-я, с. 1》 Дія за знач. послати I 1), 2). 2》 Письмове звертання до кого-небудь; лист. 3》 Літературний твір, що має форму такого звертання. Послання апостолів — ранньохристиянські твори, які увійшли до Нового Завіту; торкаються питань віровчення, культу тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
послання —
ПОСЛА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. посла́ти¹ 1, 2. Лист ваш отримала тута через тиждень після його послання (Леся Українка); Думав [Романюк]: чи не з його, бува, послання до черкасів зронилась перша іскорка, що зараз породила полумінь цієї пісні?.. (О.
Словник української мови у 20 томах
послання —
Віршований літературний твір у формі листа до уявного або справжнього адресата; характерний ліричним, сатиричним, філософським настроєм.
Універсальний словник-енциклопедія
послання —
ЛИСТ (писаний текст, призначений для повідомлення про що-небудь), ПОСЛА́ННЯ, ЕПІ́СТОЛА (ЕПІСТО́ЛІЯ) заст., жарт., ПОСЛА́НІЄ заст., поет., КА́РТА діал. За вікном голоси: "Вам письмо!...
Словник синонімів української мови
послання —
Посла́ння, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
послання —
ПОСЛА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. посла́ти¹ 1, 2. Лист ваш отримала тута через тиждень після його послання (Л. Укр., V, 1956, 58); Думав [Романюк]: чи не з його, бува, послання до черкасів зронилась перша іскорка, що зараз породила полумінь цієї пісні?..
Словник української мови в 11 томах
послання —
Посла́ння, -ня с. Посланіе.
Словник української мови Грінченка