послання
ПОСЛА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. посла́ти¹ 1, 2.
Лист ваш отримала тута через тиждень після його послання (Л. Укр., V, 1956, 58);
Думав [Романюк]: чи не з його, бува, послання до черкасів зронилась перша іскорка, що зараз породила полумінь цієї пісні?.. (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 401).
2. Письмове звертання до кого-небудь; лист.
Зібравши чималий гурт найодчайдушнішого вояцтва, що не раз шарпало Анатолійські береги, тонуло в Чорнім морі,.. зібравши, отже, гурт отакого вояцтва навколо горілчаної бочки і посадивши серед них хитрого пройдисвіта рибалки — поета-писаря, Тарас склав султанові ..відповідь на його грізне послання (Довж., І, 1958, 231);
Вона відповіла на численні послання Бальзака коротким листом, певна, що він напише ще (Рибак, Помилка.., 1956, 238);
Папа Пій IX опублікував послання до католиків усіх країн, в якому наполягав на тому, що він повинен мати світську владу (Нова іст., 1956, 201).
3. Літературний твір, що має форму такого звертання.
На подвиг декабристів безстрашним словом озвався в своєму посланні в Сибір Пушкін (Рильський, III, 1956, 110);
В часи Великої Вітчизняної війни вірші-послання користувалися особливою популярністю (Рад. літ-во, 3, 1968, 86).
Словник української мови (СУМ-11)