посланниця

ПОСЛА́ННИЦЯ, і, ж.

1. розм. Дружина посланника (у 1 знач.).

2. книжн., заст. Жін. до посла́нник 2.

Як бог послав по неї смерть з косою, Вона [вдова], з-за столу вставши, в мить одну Зневажливою відвела рукою І словом проч [геть] посланницю страшну (Рильський, Зим. записи, 1964, 46).

Значення в інших словниках

1. посланниця — посла́нниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. посланниця — -і, ж. 1》 розм. Дружина посланника (у 1 знач.). 2》 книжн., заст. Жін. до посланник 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посланниця — ПОСЛА́ННИЦЯ, і, ж. 1. розм. Дружина посланника (у 1 знач.). 2. книжн., заст. Жін. до посла́нник 2. Як Бог послав по неї смерть з косою, Вона [вдова], з-за столу вставши, в мить одну Зневажливою відвела рукою І словом проч [геть] посланницю страшну (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах