Значення в інших словниках
-
придача —
прида́ча іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
придача —
-і, ж., розм. Те саме, що додача 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
придача —
ПРИДА́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що дода́ча 2. [Храпко:] Все це [дочки] чужий товар. Його гляди, кохай, вигодуй, викохай, а все за люди оддай; та ще й придачу дай, бо так ніхто не візьме! (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
-
придача —
ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне).
Словник синонімів української мови
-
придача —
ПРИДА́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що дода́ча 2. [Xрапко:] Все це [дочки] чужий товар. Його гляди, кохай, вигодуй, викохай, а все за люди оддай; та ще й придачу дай, бо так ніхто не візьме! (Мирний, V, 1955, 122).
Словник української мови в 11 томах