пробіл —
пробі́л іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пробіл —
-у, ч. 1》 Незаповнене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. || спец. Літера, яка у відповідній їй позиції під час друку або на моніторі представляється відсутністю зображення. || Незаповнене місце між візерунками на тканині. 2》 рідко. Те саме, що прогалина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пробіл —
ПРОБІ́Л, у, ч. 1. Незаповпене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. У тексті багато пробілів (з наук.-попул. літ.); // Незаповнене місце між візерунками на тканині.
Словник української мови у 20 томах
пробіл —
ПРОБІ́Л, у, ч. 1. Незаповпене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. При високому друці ті ділянки друкарської форми, які сприймають фарбу, знаходяться вище від тих, які залишаються «нейтральними» і створюють на папері пробіли (Наука..
Словник української мови в 11 томах