пробіл

ПРОБІ́Л, у, ч.

1. Незаповпене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті.

У тексті багато пробілів (з наук.-попул. літ.);

// Незаповнене місце між візерунками на тканині.

Чорні вишивки, геометричні або скомпоновані з гірлянд та букетів, виконано .. з великими пробілами (з наук. літ.);

На подолах її [скатертини] в'ється ламана широка лінія, у трикутних пробілах якої вишито півквадрати (з наук. літ.).

2. рідко. Те саме, що прога́лина.

Жив-проживав всіми знаний славний професор Ріс, З ним – і родина його. Та історія має пробіли. – Знов не скажу я нічого про склад і про кількість родини (В. Еллан-Блакитний).

Значення в інших словниках

1. пробіл — пробі́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пробіл — -у, ч. 1》 Незаповнене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. || спец. Літера, яка у відповідній їй позиції під час друку або на моніторі представляється відсутністю зображення. || Незаповнене місце між візерунками на тканині. 2》 рідко. Те саме, що прогалина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пробіл — Прогал, прогалина, прогалинка, вада, хиба, див. дефект, недолік  Словник чужослів Павло Штепа
4. пробіл — ПРОБІ́Л, у, ч. 1. Незаповпене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. При високому друці ті ділянки друкарської форми, які сприймають фарбу, знаходяться вище від тих, які залишаються «нейтральними» і створюють на папері пробіли (Наука..  Словник української мови в 11 томах