протиріччя —
протирі́ччя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
протиріччя —
[протиер’іч':а] -ч':а, р. мн. -р'іч
Орфоепічний словник української мови
протиріччя —
-я, с. Те саме, що суперечність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
протиріччя —
ПРОТИРІ́ЧЧЯ, я, с. Те саме, що супере́чність. – Ще мчать десь дипкур'єри з важливими паперами, і дипломати намагаються якось розв'язати, відсунути хоч на деякий час протиріччя, але вся країна вже відчуває початок жахливої бійні (О.
Словник української мови у 20 томах
протиріччя —
СУПЕРЕ́ЧНІСТЬ (спірне питання; становище, при якому що-небудь одне виключає інше), СУПЕРЕ́ЧЛИВІСТЬ, ПРОТИРІ́ЧЧЯ, РОЗБІ́ЖНІСТЬ, КОНТРОВЕ́РЗА, ПРОТИВЕ́НСТВО заст.
Словник синонімів української мови