протиріччя

протирі́ччя

-я, с.

Те саме, що суперечність.

Значення в інших словниках

1. протиріччя — протирі́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. протиріччя — [протиер’іч':а] -ч':а, р. мн. -р'іч  Орфоепічний словник української мови
3. протиріччя — Суперечність, противенство  Словник чужослів Павло Штепа
4. протиріччя — ПРОТИРІ́ЧЧЯ, я, с. Те саме, що супере́чність. – Ще мчать десь дипкур'єри з важливими паперами, і дипломати намагаються якось розв'язати, відсунути хоч на деякий час протиріччя, але вся країна вже відчуває початок жахливої бійні (О.  Словник української мови у 20 томах
5. протиріччя — СУПЕРЕ́ЧНІСТЬ (спірне питання; становище, при якому що-небудь одне виключає інше), СУПЕРЕ́ЧЛИВІСТЬ, ПРОТИРІ́ЧЧЯ, РОЗБІ́ЖНІСТЬ, КОНТРОВЕ́РЗА, ПРОТИВЕ́НСТВО заст.  Словник синонімів української мови