рано —
ра́но 1 прислівник незмінювана словникова одиниця ра́но 2 іменник середнього роду ранок рідко
Орфографічний словник української мови
рано —
(коли ще не розвиднялося, перед світанком) ще й на зорю не займається (не займалося, не зайнялося, не здійметься); ще й на світ не зоріло (не зазоріло, не займалося, не благословило, не заводилося, не зводилося); ще [й] треті півні не співали, нар.-поет.
Словник фразеологічних синонімів
рано —
пр., ранньою порою, РАНКОМ; (сивіти) ПЕРЕДЧАСНО; ПР. СЛ. не пора, не час.
Словник синонімів Караванського
рано —
I присл. 1》 У ранішній час. || у знач. присудк. сл. 2》 На початку якого-небудь періоду, відрізку часу і т. ін. 3》 Раніше, ніж належить, ніж звичайно буває, ніж можна чекати; передчасно. 4》 у знач. присудк. сл. Не час, не пора.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рано —
РА́НО¹, присл. 1. У ранішній час. І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Т. Шевченко); – Я люблю вставати рано й сідать до роботи (М. Коцюбинський); – Куди це так рано?...
Словник української мови у 20 томах
рано —
Мусиш рано встати, аби мене піймати. Мусиш бути хитрійшим, щоб одурити мене. Ні рано, ні пізно, саме в добрий час. В саму пору. Раненько встала, а на порозі задрімала. Про ліниву жінку, чи слугу. Хто рано встає, тому Бог дає.
Приповідки або українсько-народня філософія
рано —
ра́но чи пі́зно. Неодмінно, у будь-якому випадку (про те, що має обов’язково відбутися, здійснитися і т. ін.). Все жде його, все вірить, що рано чи пізно повернеться він і визволить її з Гаркушиного полону (О.
Фразеологічний словник української мови
рано —
ВДО́СВІТА (УДО́СВІТА) (дуже рано, перед світанком), НА СВІТА́НКУ, РА́НО-ВРА́НЦІ, ВРА́НЦІ-РА́НО (УРА́НЦІ-РА́НО), РА́НО, РАНЕ́СЕНЬКО, РАНІ́СІНЬКО, НА СВІТА́ННІ, СВІТА́НКОМ, РА́НО-РАНЕ́НЬКО, РА́НО-ПОРАНЕ́НЬКУ (РА́НО-ПОРАНЕ́НЬКО) підсил.
Словник синонімів української мови
рано —
Ра́но, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рано —
РА́НО¹, присл. 1. У ранішній час. I квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу (Шевч., II, 1963, 387); — Я люблю вставати рано й сідать до роботи (Коцюб., II, 1955, 252); — Куди це так рано? — кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Тют.
Словник української мови в 11 томах