Значення в інших словниках
-
рахіт —
рахі́т іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
рахіт —
-у, ч., мед., вет. Хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової та нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
рахіт —
РАХІ́Т, у, ч. Хвороба дітей, а також молодняку деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової й нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі.
Словник української мови у 20 томах
-
рахіт —
рахі́т (грец. ραχίτης – хребетний, від ράχις – хребетний стовп) хвороба дітей, а також молодняка ряду тварин. Характеризується порушенням фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Зумовлена недостачею в організмі вітаміну Д.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
рахіт —
Захворювання дітей, спричинене порушенням фосфорно-кальцієвого обміну, викликане нестачею в їжі вітаміну D; порушення росту кісток; причини: неправильне харчування, нестача сонця і повітря, інфекційні хвороби.
Універсальний словник-енциклопедія
-
рахіт —
Рахі́т, -ту, -тові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
рахіт —
РАХІ́Т, у, ч. Хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової і нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі.
Словник української мови в 11 томах