рахіт
РАХІ́Т, у, ч. Хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової і нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі.
У птиці при поганій годівлі, недостачі мінеральних речовин і вітаміну D3 спостерігається захворювання на рахіт (Колг. Укр., 11, 1961, 27);
Добрий засіб проти рахіту — вітамінізований риб’ячий жир, що містить вітамін D (Колг. енц., II, 1956, 384);
Скарлатина і дифтерит, хронічна пневмонія і рахіт раніше значно гальмували ріст [дітей] (Наука.., 2, 1974, 26).
Словник української мови (СУМ-11)