рахіт
РАХІ́Т, у, ч.
Хвороба дітей, а також молодняку деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової й нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі.
У птиці при поганій годівлі, недостачі мінеральних речовин і вітаміну D3 спостерігається захворювання на рахіт (з наук. літ.);
Добрий засіб проти рахіту – вітамінізований риб'ячий жир, що містить вітамін D (з наук. літ.);
Скарлатина і дифтерит, хронічна пневмонія і рахіт раніше значно гальмували ріст [дітей] (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)