ричати

Рикати, риконути, вирикувати, вирикати, зрикувати, зрикати, порикувати, урикати, урикнути, гарчати, вигарчувати, вигарчити, зігарчувати, зігарчити, погарчувати, погарчити

Значення в інших словниках

1. ричати — рича́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ричати — див. кричати  Словник синонімів Вусика
3. ричати — -чу, -чиш, недок. 1》 Видавати протяжні загрозливі звуки низького тону, що нагадують звук "р-р-р" (про тварин). || Видавати протяжні звуки від болю, злості і т. ін. (про людей). || рідко. Ревіти, мукати (про рогату худобу). 2》 розм. Кричати, говорити грубим, злим, дратівливим голосом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ричати — РИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати протяжні загрозливі звуки низького тону, що нагадують звук “р-р-р” (про тварин). Серед ночі лев страшно ричав (П. Грабовський); – Сказано ж: як на ведмедя мала галузка спаде, то ричить, а як велика, то мовчить (О.  Словник української мови у 20 томах
5. ричати — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. ричати — РИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати протяжні загрозливі звуки низького тону, що нагадують звук «р-р-р» (про тварин). Серед ночі лев страшно ричав (Граб.  Словник української мови в 11 томах
7. ричати — Рича́ти, -чу́, -чи́ш гл. = рикати. Угор.  Словник української мови Грінченка