розгульний —
розгу́льний прикметник
Орфографічний словник української мови
розгульний —
див. непокірний; розпусник
Словник синонімів Вусика
розгульний —
-а, -е. 1》 Нічим не стримуваний у дії, вияві (про явища природи). 2》 Сповнений розгулу (у 2 знач.). || Який супроводжує розгул. 3》 На якому можна розгулятися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розгульний —
РОЗГУ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Нічим не стримуваний у дії, вияві (про явища природи). Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили, і вони то виринали, то зникали серед рудого травостою (С. Добровольський); Над донецькими степами .. мела розгульна віхола (В.
Словник української мови у 20 томах
розгульний —
БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи — який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙ діал.
Словник синонімів української мови
розгульний —
РОЗГУ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Нічим не стримуваний у дії, вияві (про явища природи). Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили, і вони то виринали, то зникали серед рудого травостою (Добр., Очак. розмир, 1965, 19); Над донецькими степами..
Словник української мови в 11 томах