розгульний

розгу́льний

-а, -е.

1》 Нічим не стримуваний у дії, вияві (про явища природи).

2》 Сповнений розгулу (у 2 знач.).

|| Який супроводжує розгул.

3》 На якому можна розгулятися.

Значення в інших словниках

1. розгульний — розгу́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розгульний — див. непокірний; розпусник  Словник синонімів Вусика
3. розгульний — див. гуляка, безпутник, лінивець  Словник чужослів Павло Штепа
4. розгульний — РОЗГУ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Нічим не стримуваний у дії, вияві (про явища природи). Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили, і вони то виринали, то зникали серед рудого травостою (С. Добровольський); Над донецькими степами .. мела розгульна віхола (В.  Словник української мови у 20 томах
5. розгульний — БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи — який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
6. розгульний — РОЗГУ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Нічим не стримуваний у дії, вияві (про явища природи). Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили, і вони то виринали, то зникали серед рудого травостою (Добр., Очак. розмир, 1965, 19); Над донецькими степами..  Словник української мови в 11 томах