розкарячувати —
розкаря́чувати дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
розкарячувати —
-ую, -уєш, недок., розкарячити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Незграбно вигинаючи, розставляти в різні боки (зазвичай ноги).
Великий тлумачний словник сучасної мови
розкарячувати —
РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм. Незграбно вигинаючи, розставляти в обидва боки (звичайно ноги). Засюсюкав Антоша, розкарячивши ноги в офіцерських штанях (М.
Словник української мови у 20 томах
розкарячувати —
РОЗСТАВЛЯ́ТИ (руки, ноги, крила, пальці тощо), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСОВУВАТИ (РОЗСУВА́ТИ), РОЗПИНА́ТИ, РОЗЧЕПІ́РЮВАТИ розм., РОЗТЕПІ́РЧУВАТИ діал.; РОЗВО́ДИТИ (руки, пальці); РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ розм. (перев.
Словник синонімів української мови
розкарячувати —
РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Незграбно вигинаючи, розставляти в обидва боки (звичайно ноги). Засюсюкав Антоша, розкарячивши ноги в офіцерських штанях (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах