розкарячувати
РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Незграбно вигинаючи, розставляти в обидва боки (звичайно ноги).
Засюсюкав Антоша, розкарячивши ноги в офіцерських штанях (Коцюб., II, 1955, 399);
Чоловік широко розкарячив ноги і зробив рукою жест, мовби запрошував людей ближче згромадитися біля нього (Вільде, Сестри.., 1958, 247).
Словник української мови (СУМ-11)