розкарячкуватий

РОЗКАРЯ́ЧКУВАТИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що розкаря́куватий.

Ясень сів у крісельце, низеньке, розкарячкувате, легке й нестійке (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 15);

Розкарячкуваті дубки цупко хапають своїми лапами за одяг, ніби хочуть спинити (Збан., Малин. дзвін, 1958, 402).

Значення в інших словниках

1. розкарячкуватий — розкаря́чкуватий прикметник розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. розкарячкуватий — див. кривий  Словник синонімів Вусика
3. розкарячкуватий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що розкарякуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкарячкуватий — РОЗКАРЯ́ЧКУВАТИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що розкаря́куватий. Ясень сів у крісельце, низеньке, розкарячкувате, легке й нестійке (Ю. Бедзик); Розкарячкуваті дубки цупко хапають своїми лапами за одяг, ніби хочуть спинити (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах