розкарячувати
РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм.
Незграбно вигинаючи, розставляти в обидва боки (звичайно ноги).
Засюсюкав Антоша, розкарячивши ноги в офіцерських штанях (М. Коцюбинський);
Чоловік широко розкарячив ноги і зробив рукою жест, мовби запрошував людей ближче згромадитися біля нього (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)