розкарячуватися
РОЗКАРЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
Розкарячувати свої ноги; сидіти або стояти, розкарячивши ноги.
Він .. різко обернувся, щоб утікати в другий бік, а там, розставивши руки, наче збирався ловити півня, розкарячувався веселий Ситник, спливаючи потом торжества і вдоволення (П. Загребельний);
Містер вхопив фотоапарат, розкарячився і почав знімати (Є. Кравченко);
* Образно. Нарешті дорогу нам перетяв невисокий перевал, на якому розкарячилось кілька кривобоких яличок (І. Муратов);
// Незграбно вигинаючись, розчепірювати пальці (про руку).
Враз блиснула .. висока лампа на вартівні й на стелі задрижав гострий відбиток ґрат решітчастих, немов чорна рука розкарячилась (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)