сентенція —
сенте́нція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
сентенція —
(лат. sententia — думка, судження) вираз, що коротко повчає, як є чи має бути в житті. Сентенція буває безпосередня або алегорична.
Словник стилістичних термінів
сентенція —
див. ВИСЛІВ.
Словник синонімів Караванського
сентенція —
[сеинтен'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
сентенція —
-ї, ж. Вислів повчального характеру, коротке напучення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сентенція —
СЕНТЕ́НЦІЯ, ї, ж. Вислів повчального характеру. Балабуха ще довго виливав свої думи та сентенції, доки його сон не зміг (І. Нечуй-Левицький); Саадієві слова, чи то будуть сентенції, чи то цілі вірші, не сходять у всіх людей з уст, наче якісь прислів'я (А.
Словник української мови у 20 томах
сентенція —
Вислів повчального характеру
Словник застарілих та маловживаних слів
сентенція —
сенте́нція (лат. cententia – думка, судження) вислів морально-повчального змісту, коротке напучення.
Словник іншомовних слів Мельничука
сентенція —
СЕНТЕ́НЦІЯ, ї, ж. Вислів повчального характеру. Балабуха ще довго виливав свої думи та сентенції, доки його сон не зміг (Н.-Лев., III, 1956, 132); Саадієві слова, чи то будуть сентенції, чи то цілі вірші, не сходять у всіх людей з уст...
Словник української мови в 11 томах