Значення в інших словниках
-
сентенція —
сенте́нція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
сентенція —
(лат. sententia — думка, судження) вираз, що коротко повчає, як є чи має бути в житті. Сентенція буває безпосередня або алегорична.
Словник стилістичних термінів
-
сентенція —
див. ВИСЛІВ.
Словник синонімів Караванського
-
сентенція —
-ї, ж. Вислів повчального характеру, коротке напучення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сентенція —
Вислів, вираз, думка, погляд, чулість, перечулість, див. сантимент
Словник чужослів Павло Штепа
-
сентенція —
СЕНТЕ́НЦІЯ, ї, ж. Вислів повчального характеру. Балабуха ще довго виливав свої думи та сентенції, доки його сон не зміг (І. Нечуй-Левицький); Саадієві слова, чи то будуть сентенції, чи то цілі вірші, не сходять у всіх людей з уст, наче якісь прислів'я (А.
Словник української мови у 20 томах
-
сентенція —
Вислів повчального характеру
Словник застарілих та маловживаних слів
-
сентенція —
сенте́нція (лат. cententia – думка, судження) вислів морально-повчального змісту, коротке напучення.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
сентенція —
Сенте́нція, -ції, -цією; -ції, -цій
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
сентенція —
СЕНТЕ́НЦІЯ, ї, ж. Вислів повчального характеру. Балабуха ще довго виливав свої думи та сентенції, доки його сон не зміг (Н.-Лев., III, 1956, 132); Саадієві слова, чи то будуть сентенції, чи то цілі вірші, не сходять у всіх людей з уст...
Словник української мови в 11 томах
-
сентенція —
рос. сентенция вислів, узагальнення повчально-морального змісту, коротке напучування.
Eкономічна енциклопедія