сентенція

(лат. sententia — думка, судження) вираз, що коротко повчає, як є чи має бути в житті. Сентенція буває безпосередня або алегорична. Розрізняють також заохочувальні, знеохочувальні: У здоровому тілі здоровий дух (Ювеналій); Життя коротке, а мистецтво довгочасне (Гіппократ); Ніхто не любить тих, кого боїться (Сенека).

Значення в інших словниках

1. сентенція — сенте́нція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сентенція — див. ВИСЛІВ.  Словник синонімів Караванського
3. сентенція — [сеинтен'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
4. сентенція — -ї, ж. Вислів повчального характеру, коротке напучення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сентенція — Вислів, вираз, думка, погляд, чулість, перечулість, див. сантимент  Словник чужослів Павло Штепа
6. сентенція — СЕНТЕ́НЦІЯ, ї, ж. Вислів повчального характеру. Балабуха ще довго виливав свої думи та сентенції, доки його сон не зміг (І. Нечуй-Левицький); Саадієві слова, чи то будуть сентенції, чи то цілі вірші, не сходять у всіх людей з уст, наче якісь прислів'я (А.  Словник української мови у 20 томах
7. сентенція — Вислів повчального характеру  Словник застарілих та маловживаних слів
8. сентенція — сенте́нція (лат. cententia – думка, судження) вислів морально-повчального змісту, коротке напучення.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. сентенція — Сенте́нція, -ції, -цією; -ції, -цій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. сентенція — СЕНТЕ́НЦІЯ, ї, ж. Вислів повчального характеру. Балабуха ще довго виливав свої думи та сентенції, доки його сон не зміг (Н.-Лев., III, 1956, 132); Саадієві слова, чи то будуть сентенції, чи то цілі вірші, не сходять у всіх людей з уст...  Словник української мови в 11 томах
11. сентенція — рос. сентенция вислів, узагальнення повчально-морального змісту, коротке напучування.  Eкономічна енциклопедія