спорт —
спорт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
спорт —
З. П. <�спортивна> гра, змагання боротьба, турнір, гімнастика, руханка, вправи; відпочинок, дозвілля, розвага, забава відпруження, ігри.
Словник синонімів Караванського
спорт —
[спорт] -ту, м. (на) -т'і
Орфоепічний словник української мови
спорт —
-у, ч. 1》 Фізичні вправи (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму. || перен. Заняття, яким дуже захоплюються, яке здійснюють із завзяттям і пристрастю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спорт —
СПОРТ, у, ч. 1. Складова частина фізичної культури, заснована на фізичних вправах (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму.
Словник української мови у 20 томах
спорт —
(англ. sport, від disport – розважатися, з старофранц. disporter, букв. – відносити) 1. Заняття різними фізичними вправами з метою досягнення перемоги або високих результатів у змаганнях.
Словник іншомовних слів Мельничука
спорт —
Ігри і вправи задля розвитку фізичної та розумової підготовки, а також цілеспрямованості в індивідуальних або командних змаганнях з метою досягнення щонайвищих результатів; поділяється на с. любительський та с. вел.
Універсальний словник-енциклопедія
спорт —
Спорт, -ту, -тові; спо́рти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
спорт —
СПОРТ, у, ч. Фізичні вправи (гімнастика, атлетика, спортивні ігри, туризм і т. ін.), які мають на меті розвиток і зміцнення організму. Ми тут з тобою гідропатією займемся, екскурсіями, водяним спортом (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах