сумісний —
[сум’існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
сумісний —
СУМІ́СНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким-небудь; спільний. Явдоха нюхом відгадала, що Павло буде чоловік покірний..
Словник української мови у 20 томах
сумісний —
-а, -е. 1》 Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким-небудь; спільний. || Який відбувається, проводиться спільно або водночас. Сумісне внесення добрив. 2》 Якого можна поєднати, сполучити з чим-небудь. Сумісні рівняння мат.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сумісний —
СПІ́ЛЬНИЙ (який виконується, здійснюється, проявляється усіма — в суспільстві, групі, колективі), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, СУКУ́ПНИЙ, ГУРТОВИ́Й, СУМІ́СНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ поет.; ГРУПОВИ́Й (який здійснюється групою осіб); КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ (перев. про ухвалу, обговорення і...
Словник синонімів української мови
сумісний —
Сумі́сний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сумісний —
СУМІ́СНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється спільно, гуртом, разом з ким-небудь; спільний. Явдоха нюхом відгадала, що Павло буде чоловік покірний..
Словник української мови в 11 томах
сумісний —
Сумісний, -а, -е Совмѣстный.
Словник української мови Грінченка