Значення в інших словниках
-
устид —
усти́д іменник чоловічого роду діал.
Орфографічний словник української мови
-
устид —
УСТИ́Д (ВСТИД), у, ч., розм. Стид. Маня .. зблідла була, не знати чи з устиду, чи з обурення, чи з гніву (І. Франко); Набрались старости встиду, Трохим нещасний похилився, Ідуть із хати, – й на біду, Гарбуз за ними покотився!.. (С.
Словник української мови у 20 томах
-
устид —
(встид), -у, ч., діал. Стид. || у знач. присудк. сл. Стидно, соромно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
устид —
СО́РОМ (почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою поведінку, вчинки і т. ін.), СТИД, СОРОМО́ТА розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА підсил. розм., СТРАМО́ВИЩЕ підсил. розм., СТРАМО́ВИСЬКО підсил. розм., СРАМ заст., СРАМОТА́ заст.
Словник синонімів української мови
-
устид —
УСТИ́Д (ВСТИД), у, ч., діал. Стид. Маня.. зблідла була, не знати чи з устиду, чи з обурення, чи з гніву (Фр., І, 1955, 322); Набрались старости встиду, Трохим нещасний похилився, Ідуть із хати, — й на біду, Гарбуз за ними покотився!.. (Рудан., Тв.
Словник української мови в 11 томах
-
устид —
Усти́д, -ду м. Стыдъ. Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне. Ном. № 3171.
Словник української мови Грінченка