устид

Усти́д, -ду

м. Стыдъ. Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне. Ном. № 3171.

Значення в інших словниках

1. устид — усти́д іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. устид — див. стид  Словник чужослів Павло Штепа
3. устид — УСТИ́Д (ВСТИД), у, ч., розм. Стид. Маня .. зблідла була, не знати чи з устиду, чи з обурення, чи з гніву (І. Франко); Набрались старости встиду, Трохим нещасний похилився, Ідуть із хати, – й на біду, Гарбуз за ними покотився!.. (С.  Словник української мови у 20 томах
4. устид — (встид), -у, ч., діал. Стид. || у знач. присудк. сл. Стидно, соромно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. устид — СО́РОМ (почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою поведінку, вчинки і т. ін.), СТИД, СОРОМО́ТА розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА підсил. розм., СТРАМО́ВИЩЕ підсил. розм., СТРАМО́ВИСЬКО підсил. розм., СРАМ заст., СРАМОТА́ заст.  Словник синонімів української мови
6. устид — УСТИ́Д (ВСТИД), у, ч., діал. Стид. Маня.. зблідла була, не знати чи з устиду, чи з обурення, чи з гніву (Фр., І, 1955, 322); Набрались старости встиду, Трохим нещасний похилився, Ідуть із хати, — й на біду, Гарбуз за ними покотився!.. (Рудан., Тв.  Словник української мови в 11 томах