учтивий —
УЧТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Чемний, ввічливий. – Чуєш, Мілечку, що за скромна дитина? – Добра і учтива дитина, – відповідає вуйко (О. Кобилянська); І гарні обоє [Катруся та Павло], хоч з лиця воду пий, і розумні та слухняні в батьків, учтиві до старших (В. Кучер).
Словник української мови у 20 томах
учтивий —
-а, -е, рідко. Чемний, ввічливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
учтивий —
Учти́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
учтивий —
УЧТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Чемний, ввічливий. — Чуєш, Мілечку, що за скромна дитина? — Добра і учтива дитина, — відповідає вуйко (Коб., І, 1956, 161); І гарні обоє [Катруся та Павло], хоч з лиця воду пий, і розумні та слухняні в батьків, учтиві до старших (Кучер, Прощай.., 1957, 73).
Словник української мови в 11 томах
учтивий —
Учтивий, -а, -е Хлѣбосольный, гостепріимный. Попи — народ учтивай, — куди! — нікому не жалують хліба-соли. Св. Л. 57.
Словник української мови Грінченка