учтивий
УЧТИ́ВИЙ, а, е, рідко.
Чемний, ввічливий.
– Чуєш, Мілечку, що за скромна дитина? – Добра і учтива дитина, – відповідає вуйко (О. Кобилянська);
І гарні обоє [Катруся та Павло], хоч з лиця воду пий, і розумні та слухняні в батьків, учтиві до старших (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)