Значення в інших словниках
-
факір —
факі́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
факір —
(в Індії) жебрак-чернець, дервіш; П. мандрівний фіґляр <�штукар>.
Словник синонімів Караванського
-
факір —
ФАКІ́Р, а, ч. 1. Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш. [Любов:] Я їм розказала одну дуже смішну історію... а вони зажурились.
Словник української мови у 20 томах
-
факір —
-а, ч. 1》 Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш. 2》 Європейська назва мандрівного фокусника, який демонструє нечутливість тіла до болю, незвичайну силу, вміння приборкувати гадюк тощо. 3》 розм. Фокусник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
факір —
факі́р (араб. – жебрак) 1. Мусульманський жебрущий чернець, дервіш. 2. В Індії – мандрівний чернець-індуїст, що демонструє фокуси, тлумачить сни тощо.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
факір —
Мусульманський аскет, часто мандрівний жебрак.
Універсальний словник-енциклопедія
-
факір —
ФО́КУСНИК (той, хто показує фокуси), ШТУКА́Р розм., МАРТОПЛЯ́С заст., ФІҐЛЯ́Р заст.; ІЛЮЗІОНІ́СТ (артист цирку); МАГ, ЧАРІВНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК (традиційна назва артиста цирку); ФАКІ́Р (перев. у мандрівному цирку).
Словник синонімів української мови
-
факір —
Факі́р, -ра; -кі́ри, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
факір —
ФАКІ́Р, а, ч. 1. Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш. [Любов:] Я їм розказала одну дуже смішну історію… а вони зажурились.
Словник української мови в 11 томах