честолюбець —
ЧЕСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Особа, яка відзначається честолюбством. Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (О. Іваненко); Честолюбець – це пустоцвіт, він собі світить (М. Ю. Тарновський); Вся найвища Рада тут, ..
Словник української мови у 20 томах
честолюбець —
честолю́бець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
честолюбець —
-бця, ч. Особа, яка відзначається честолюбством.
Великий тлумачний словник сучасної мови
честолюбець —
ЧЕСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Особа, яка відзначається честолюбством. Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (Ів., Таємниця, 1959, 171); Честолюбець — це пустоцвіт, він собі світить (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 167).
Словник української мови в 11 томах