честолюбець
ЧЕСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.
Особа, яка відзначається честолюбством.
Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (О. Іваненко);
Честолюбець – це пустоцвіт, він собі світить (М. Ю. Тарновський);
Вся найвища Рада тут, .. вся банда честолюбців, що на нещасті нації примостилася творити собі славу (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)