честолюбець

честолю́бець

-бця, ч.

Особа, яка відзначається честолюбством.

Значення в інших словниках

1. честолюбець — Шанолюб, зарозумілець, див. мегаломан, сноб, чванько, філістер  Словник чужослів Павло Штепа
2. честолюбець — ЧЕСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Особа, яка відзначається честолюбством. Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (О. Іваненко); Честолюбець – це пустоцвіт, він собі світить (М. Ю. Тарновський); Вся найвища Рада тут, ..  Словник української мови у 20 томах
3. честолюбець — честолю́бець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
4. честолюбець — ЧЕСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Особа, яка відзначається честолюбством. Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (Ів., Таємниця, 1959, 171); Честолюбець — це пустоцвіт, він собі світить (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 167).  Словник української мови в 11 томах