шкалик —
див. ПЛЯШКА
Словник синонімів Караванського
шкалик —
ШКА́ЛИК, а, ч., заст. 1. Стара міра об'єму вина, горілки, що дорівнює 1/200 відра (0,06 л). Мусив Корній лікувати свій зуб одинцем, а випивши шкалик, приклав долоню до щоки, довго мотав головою. – Ще дужче крутить (О. Гончар); // розм.
Словник української мови у 20 томах
шкалик —
шка́лик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
шкалик —
(-а) ч.; жрм. 1. Пляшка із спиртним. — Коли по-мирному, то в мене й шкалик десь завалявся, щось довго тебе не було (В. Шевчук, П'ятий номер). 2. Чарка; келишок. На столику — розкоркована плящина коньяку, шкалики і диктофон (В.
Словник жарґонної лексики української мови
шкалик —
-а, ч., заст. 1》 Стара міра об'єму вина, горілки, що дорівнює 1/200 відра (0,06 л). || розм. Пляшка для горілки, з горілкою такого об'єму; невеличка пляшечка для горілки чи з горілкою, мерзавчик. || Невелика склянка для горілки; чарка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шкалик —
держа́ти шка́лики, заст. Бути корчмарем, шинкарювати. — Брат його, Василя нашого, шкалики держить, то горілка для весілля дешева буде (Грицько Григоренко).
Фразеологічний словник української мови
шкалик —
ПЛЯ́ШЕЧКА (невелика пляшка), ШКА́ЛИК заст., КАЛАМА́Р заст.; ФЛАКО́Н, СЛО́ЇК, СЛОЙ (для ліків, парфумів тощо). У пляшечці з-під ліків масно поблискувала олія (Л. Первомайський); Зашкарублі селянські долоні вибивають з монопольських шкаликів корки (М.
Словник синонімів української мови
шкалик —
ШКА́ЛИК, а, ч., заст, 1. Стара міра об’єму вина, горілки, що дорівнює ¹/₂₀₀ відра (0,06 л). Мусив Корній лікувати свій зуб одинцем, а випивши шкалик, приклав долоню до щоки, довго мотав головою.— Ще дужче крутить (Гончар, Тронка, 1963, 67); // розм.
Словник української мови в 11 томах