шкатулка —
[шкатулка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок
Орфоепічний словник української мови
шкатулка —
ШКАТУ́ЛКА, и, ж. Невеличка скринька для зберігання дрібних (перев. цінних) речей. Перед ним стояло кілька шкатулок, наповнених дрібним різнобарвним камінням (О. Іваненко); Жінка поквапно дістала з шкатулки паспорт (Я.
Словник української мови у 20 томах
шкатулка —
шкату́лка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шкатулка —
-и, ж. Невеличка скринька для зберігання дрібних (перев. цінних) речей.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шкатулка —
СКРИ́НЬКА (маленька коробка для зберігання коштовностей, дрібних предметів), ШКАТУ́ЛКА, ШКАТУ́ЛА заст., ПОГРІБЕ́ЦЬ заст., ШАБАТУ́РА діал.; РА́ХВА (дерев'яна інкрустована, круглої форми); ШУХЛЯ́ДА (чотирикутна, перев. висувна — в столі, шафі). Донна Анна..
Словник синонімів української мови
шкатулка —
ШКАТУ́ЛКА, и, ж. Невеличка скринька для зберігання дрібних (перев. цінних) речей. Перед ним стояло кілька шкатулок, наповнених дрібним різнобарвним камінням (Ів., Вел. очі, 1956, 77); Жінка поквапна дістала з шкатулки паспорт (Грим., Кавалер..
Словник української мови в 11 томах