шкатулка

ШКАТУ́ЛКА, и, ж.

Невеличка скринька для зберігання дрібних (перев. цінних) речей.

Перед ним стояло кілька шкатулок, наповнених дрібним різнобарвним камінням (О. Іваненко);

Жінка поквапно дістала з шкатулки паспорт (Я. Гримайло);

Праворуч, від кістяка в трьох маленьких зотлілих шкатулках лежали буси (з наук. літ.);

Робота крючком не потребує спеціально обладнаного робочого місця. Той, хто в'яже, повинен сидіти за столом, на якому розміщені в шкатулці клубки з пряжею або котушки, (з навч. літ.);

* У порівн. В океані, як у велетенській шкатулці з коштовностями, зберігаються мільйони тонн корисних металів (з газ.).

Значення в інших словниках

1. шкатулка — Скринька, коробка, пуздро, пудло, (маїенька) пуделко  Словник синонімів Караванського
2. шкатулка — [шкатулка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок  Орфоепічний словник української мови
3. шкатулка — Скринька, скринечка, див. шуфляда, коробка  Словник чужослів Павло Штепа
4. шкатулка — шкату́лка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
5. шкатулка — -и, ж. Невеличка скринька для зберігання дрібних (перев. цінних) речей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шкатулка — СКРИ́НЬКА (маленька коробка для зберігання коштовностей, дрібних предметів), ШКАТУ́ЛКА, ШКАТУ́ЛА заст., ПОГРІБЕ́ЦЬ заст., ШАБАТУ́РА діал.; РА́ХВА (дерев'яна інкрустована, круглої форми); ШУХЛЯ́ДА (чотирикутна, перев. висувна — в столі, шафі). Донна Анна..  Словник синонімів української мови
7. шкатулка — ШКАТУ́ЛКА, и, ж. Невеличка скринька для зберігання дрібних (перев. цінних) речей. Перед ним стояло кілька шкатулок, наповнених дрібним різнобарвним камінням (Ів., Вел. очі, 1956, 77); Жінка поквапна дістала з шкатулки паспорт (Грим., Кавалер..  Словник української мови в 11 томах