шкатулка
ШКАТУ́ЛКА, и, ж. Невеличка скринька для зберігання дрібних (перев. цінних) речей.
Перед ним стояло кілька шкатулок, наповнених дрібним різнобарвним камінням (Ів., Вел. очі, 1956, 77);
Жінка поквапна дістала з шкатулки паспорт (Грим., Кавалер.., 1955, 6);
Праворуч, від кістяка в трьох маленьких зотлілих шкатулках знаходились буси (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 170);
Робота крючком не потребує спеціально обладнаного робочого місця. Той, хто в’яже, повинен сидіти за столом, на якому розміщені в шкатулці клубки з пряжею або котушки, (В’язання.., 1967, 4);
*У порівн. В океані, як у велетенській шкатулці з коштовностями, зберігаються мільйони тонн корисних металів (Веч. Київ, 14.XII 1967, 4).
Словник української мови (СУМ-11)