Значення в інших словниках
-
шприц —
у. штрикавка; (великий для промивання ран) спринцівка; шприць.
Словник синонімів Караванського
-
шприц —
ШПРИЦ, а, ч. 1. Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем та порожнистою голкою, який використовують для впорскування в організм лікарських речовин, а також для відсмоктування звідти рідини.
Словник української мови у 20 томах
-
шприц —
шприц іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
шприц —
син. агрегат, апарат, баян, голка, кобила, одиниця, машина, машинка, трактор.
Словник жарґонної лексики української мови
-
шприц —
-а, ч. 1》 Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем і порожнистою голкою, який використовується для впорскування в організм лікарських речовин, а також для відсмоктування звідти рідини. 2》 спец.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
шприц —
(нім. Spritze, від spritzen – бризкати) прилад для введення ліків під шкіру, в м’язи, вени тощо або для відсмоктування рідини з порожнини.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
шприц —
Шприц, шпри́ца, -цові; шпри́ци, -ців (ч. р.) і шпри́ца, -ци; -ри́ци, -ри́ц (ж. р.; нім. die Spritze)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
шприц —
ШПРИЦ, а, ч. 1. Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем та порожнистою голкою, який використовується для впорскування в організм лікарських речовин, а також для відсмоктування звідти рідини.
Словник української мови в 11 томах