шприц

ШПРИЦ, а, ч.

1. Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем та порожнистою голкою, який використовується для впорскування в організм лікарських речовин, а також для відсмоктування звідти рідини.

Біля ліжка стоїть медсестра Надя, розбиває ампулу, набирає ліки в шприц (Собко, П’єси, 1958, 199);

Доктор Гальванеску заголив їй ліву руку й метко увіткнув під м’язи голку маленького шприца (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 89).

2. спец. Інструмент подібної будови, який використовується в техніці й промисловості.

Не в ходу нині в багатьох господарствах шприци, з допомогою яких вручну заправляються машини мастилом. Тепер заправку мастилом механізовано (Рад. Укр., 5.1 1962, 4);

Шприц для крему.

Значення в інших словниках

1. шприц — у. штрикавка; (великий для промивання ран) спринцівка; шприць.  Словник синонімів Караванського
2. шприц — Упорскничка  Словник чужослів Павло Штепа
3. шприц — ШПРИЦ, а, ч. 1. Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем та порожнистою голкою, який використовують для впорскування в організм лікарських речовин, а також для відсмоктування звідти рідини.  Словник української мови у 20 томах
4. шприц — шприц іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. шприц — син. агрегат, апарат, баян, голка, кобила, одиниця, машина, машинка, трактор.  Словник жарґонної лексики української мови
6. шприц — -а, ч. 1》 Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем і порожнистою голкою, який використовується для впорскування в організм лікарських речовин, а також для відсмоктування звідти рідини. 2》 спец.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. шприц — (нім. Spritze, від spritzen – бризкати) прилад для введення ліків під шкіру, в м’язи, вени тощо або для відсмоктування рідини з порожнини.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. шприц — Шприц, шпри́ца, -цові; шпри́ци, -ців (ч. р.) і шпри́ца, -ци; -ри́ци, -ри́ц (ж. р.; нім. die Spritze)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)