шприц
ШПРИЦ, а, ч.
1. Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем та порожнистою голкою, який використовують для впорскування в організм лікарських речовин, а також для відсмоктування звідти рідини.
Біля ліжка стоїть медсестра Надя, розбиває ампулу, набирає ліки в шприц (В. Собко);
Доктор Гальванеску заголив їй ліву руку й метко увіткнув під м'язи голку маленького шприца (Ю. Смолич).
2. спец. Інструмент подібної будови, який використовують у техніці й промисловості.
Не в ходу нині в багатьох господарствах шприци, з допомогою яких вручну заправляють машини мастилом. Тепер заправку мастилом механізовано (з газ.);
Шприц для крему.
Словник української мови (СУМ-20)