іноплемінник

див. іноземець

Значення в інших словниках

1. іноплемінник — ІНОПЛЕМІ́ННИК, а, ч., заст. Особа іншого племені, народу; чужинець. Прийшли іноплемінники на Руську землю, половці многі (з переказу); Ти ба, іноплемінник оголошує себе царем іудеїв! (з легенди); Роман-князь ревно наслідував Володимира і старався згубити іноплемінників (із журн.).  Словник української мови у 20 томах