Значення в інших словниках
-
білиця —
I -і, ж., заст. Невисвячена черниця. II -і, ж., діал. Білка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
білиця —
БІЛИ́ЦЯ¹, і, ж., заст. Невисвячена черниця. * У порівн. А Марина в сукні білій, Неначе білиця, Богу молиться та плаче, Замкнута в світлиці (Т. Шевченко). БІЛИ́ЦЯ², і, ж., діал. Білка. Білиця сипала вниз під смереку обвідки шишок (М. Коцюбинський); Шишки на тім'я кидають білиці (Л. Костенко).
Словник української мови у 20 томах
-
Білиця —
Бі́лиця іменник жіночого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
-
білиця —
БІ́ЛКА (тварина), ВИ́ВІРКА, БІЛИ́ЦЯ діал. І падає сніг, і шумлять дерева... Десь лускає білка горішки дебелі (І. Нехода); — У горах і танцюється легше. Там ти — як вивірка на галузках. Скок та скок! (Д. Бедзик).
Словник синонімів української мови
-
білиця —
БІЛИ́ЦЯ¹, і, ж., заст. Невисвячена черниця. *У порівн. А Марина в сукні білій. Неначе білиця. Богу молиться та плаче, Замкнута в світлиці (Шевч., II, 1953, 96). БІЛИ́ЦЯ², і, ж., діал. Білка. Білиця сипала вниз під смереку обвідки шишок (Коцюб., II, 1955, 317).
Словник української мови в 11 томах
-
білиця —
Білиця, -ці ж. 1) = білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43. 2) Непостриженная монахиня (въ противоположность черниці). 3) Бѣлое просо. 4) раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36. 5) = оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. см. білюга. 6) Мѣловая почва. Желех. ум. біличка.
Словник української мови Грінченка