білиця
Білиця, -ці
ж.
1) = білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43.
2) Непостриженная монахиня (въ противоположность черниці).
3) Бѣлое просо.
4) раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36.
5) = оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. см. білюга.
6) Мѣловая почва. Желех. ум. біличка.
Словник української мови Грінченка