гаківниця

Гаківни́ця:

— довга рушниця [XIX] Піддані містечка Товсте, на підставі привілею, даного їм д. 28 червня 1720 р. Адамом Миколаєм Сенявським, були увільнені від роблення панщини, але замість панщини повинні були удержувати гармати і гаківниці [XIX]

— довга фортечна рушниця [44-2]

Значення в інших словниках

1. гаківниця — гаківни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гаківниця — -і, ж., іст. Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у 15-16 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаківниця — ГАКІВНИ́ЦЯ, і, ж. Довга і важка рушниця, з гаком на прикла́ді, яка була на озброєнні запорозьких козаків у XV–XVI ст. Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. гаківниця — гаківниця (гаковниця) ручна вогнепальна зброя з гаком біля приклада, важка фортечна ручна зброя  Словник застарілих та маловживаних слів
5. гаківниця — Гаківни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гаківниця — ГАКІВНИ́ЦЯ, і, ж., іст. Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV-XVI ст. Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
7. гаківниця — Гаківниця, -ці ж. Длинное крѣпостное ружье. КС. 1882. X. 142. Три рушниці-гаківниці і три самопали. Шевч. 450.  Словник української мови Грінченка