гаківниця —
Гаківни́ця: — довга рушниця [XIX] Піддані містечка Товсте, на підставі привілею, даного їм д. 28 червня 1720 р. Адамом Миколаєм Сенявським, були увільнені від роблення панщини, але замість панщини повинні були удержувати гармати і гаківниці [XIX] — довга фортечна рушниця [44-2]
Словник з творів Івана Франка
гаківниця —
гаківни́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
гаківниця —
-і, ж., іст. Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у 15-16 ст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гаківниця —
ГАКІВНИ́ЦЯ, і, ж. Довга і важка рушниця, з гаком на прикла́ді, яка була на озброєнні запорозьких козаків у XV–XVI ст. Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Т.
Словник української мови у 20 томах
гаківниця —
гаківниця (гаковниця) ручна вогнепальна зброя з гаком біля приклада, важка фортечна ручна зброя
Словник застарілих та маловживаних слів
гаківниця —
ГАКІВНИ́ЦЯ, і, ж., іст. Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV-XVI ст. Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
гаківниця —
Гаківниця, -ці ж. Длинное крѣпостное ружье. КС. 1882. X. 142. Три рушниці-гаківниці і три самопали. Шевч. 450.
Словник української мови Грінченка